Відкриття церковно – парафіяльної школи в Березняках

31 серпня 1859 р. Київський митрополит Ісідор дав розпорядження про відкриття у всіх місцевостях і селах церковно – парафіяльних шкіл, в яких дітей вчили читати, писати і знати закон Божий, крім того запроваджувалися такі предмети як історія, географія, математика [1; 328]. В 1892 р. в Черкаському повіті налічувалося 64 церковно – приходські школи [2; 49].

Вказується, що в 1861 р. відкрито 25 церковно – приходських шкіл, в тому числі в селах Березняки, Білозір’ї, Тернівці, Прусах (теперішня Михайлівка) [1; 309] .

Отже, згідно офіційних матеріалів, на першій частині села Березняки відкрита церковно – парафіяльна школа в 1861 р., а на другій частині існувала школа грамоти. Школи розміщалися в звичайних сільських хатах з маленькими віконцями під солом’яним дахом. В хатах було по одній парті, де учні сідали на лавках за довгими столами. Одночасно один учитель навчав по дві – три групи учнів. Кожна група сідала за окремим столом. У кожній групі було від 6 до 12 осіб.

Зі спогадів жителів села відомо, що першим вчителем церковно – парафіяльної школи на першій частині був церковний паломщик Крикун Сава, який сам отримав освіту під час служби в царській армії. Навчання проводилося не поурочно, а до того часу, доки хтось із дітей не просився на двір. Тоді робилася перерва, а після перерви заняття продовжувалися. У молодшій групі навчали дітей молитов, умінню писати елементи літер,азбуку старослов’янської мови, які дітям було важко вивчити, а потім читати. У першій групі вивчали, як пишуться церковнослов’янські, арабські та римські цифри. У другій групі викладали арифметику, пропис. Учні навчалися читали по «Псалтирю» і «Часослову». Дяк на уроках розказував священну історію, учив молитов, яких і вимагав від учнів. Застосовувалася палочна дисципліна, за непослух дітей ставили на коліна на гречку [4; 1].

У школі зошитів не було. Спочатку писали на дерев’яних дощечках крейдою, а пізніше для письма вживали грифель та дощечку у рамках з глинистого сланцю чорного кольору. Навчання провадилось в більшості словесно. Не вживалися в школі ніяких наочних прикладів, не проводилося ані дослідів, ані спостережень. Що пояснить вчитель, треба було запам’ятати, тому ж, що розкаже дяк – вірити. Навчання того часу було схоластичне, воно було направлене на виховання і прищеплення страху перед Богом, повинні були виростати покірні слуги поміщиків та царату. Великою мірою такому вихованню сприяла церква.

Коли кількість дітей збільшилася – в школі стало працювати два вчителя – Юрченко Н.А. і Солом’яний.

Один із старожилів Тимошенко Гнат Самійлович (1885 р.н.) згадував, що на першій частині в 1896 р. працював учителем син Великояблунівського батюшки Василь Родомський , через рік – сестра батюшчиної дружини Марія Тукавова, а ще через рік – учитель Майський. Контролював роботу школи і викладав Закон Божий батюшка Микола Лукомський, він три рази на тиждень відвідував школи [4; 2].

Навчання в школах велося на церковнослов’янській мові, часто не зрозумілій учням. За офіційними даними у 1910 р. в Березняківській церковно – парафіяльній школі навчалося 55 учнів, з них 44 хлопці та 11 дівчат, а в школі грамоти 76 учнів – 54 хлопця і 22 дівчат. Школа грамоти і церковно – парафіяльна школи не могли охопити навчанням велику кількість дітей. Перед земством було піднято клопотання про будівництво в Березняках земської двокласної школи. Поміщик Березовський К.А., обраний до складу земства, взявся за будівництво.

1.3. Земське двохкласне училище

У 1906 р. розпочалося будівництво нового приміщення на кошти земства та громади (кошти збиралися в церкві, як пожертвування на будівництво школи). У 1908 р. будівництво було закінчено, дерев’яний будинок школи обклали цеглою, залізний дах пофарбовано зеленою фарбою і над вхідними дверима прибито вивіску «Березняцкое земское двухклассное училище шимени генерала Дмитрия А.Неверовского, 1907 – 1908 год.».

Дмитро Микитович Химич, який у 1908 р. після закінчення І групи церковно – парафіяльної школи, розповідав : «З першої по третю групу учні були укомплектовані з церковно – парафіяльної школи, а четверта група укомплектована з Райгородської міністерської школи. П’ятої групи в перший рік роботи земської школи не було через відсутність учнів, а також вчителів». В перший рік роботи земської школи завідуючим був Діюк Олексій Йосипович, учителями Романов Олександр Федорович і дочка економа Смолянецької економії пані Висоцька Ніна. Пізніше склад вчителів змінюється, завідуючим працює Болозович Авксентій Антонович, вчителями Збрага Марія Іванівна, Снігур Ніна Юріївна, Петренко Денис Григорович, Волоський Роман Григорович, Шеремет Сидір Іванович. Історію та Закон Божий викладав місцевий батюшка Микола Лукомський. Пізніше завідуючим школи став Снітко Яків Вакулович» [5 ;1].

У групах другого класу велика увага приділялася спостереженню, практиці, особливо в народознавстві. Іноді застосовувалася палочна дисципліна. За даними «Описания и справочной книге Черкасского уезда Киевской губернии» у 1910 р. в земській двокласній школі навчалося 119 дітей, з них 102 хлопці і 17 дівчат. Більшість дітей вчилися лише в групах першого класу, одиниці закінчували двокласну школу [3; 205]. На додатку 1 подано другий випуск Березняківської земської двокласної школи – випуск 1910 р., лише 6 випускників.

У 1913 р. в першому класі навчалося 45 учнів, в другому класі 17 учнів. Але кількість учнів з кожним роком збільшувалася – в 1914 р. в першому класі навчалося вже 62 учня, але в другому класі лише 17 учнів, класи поділялися на дві підгрупи. Таким чином в 1914 р. з 600 дітей у Березняках навчалося лише 74 учня. Кожного року переважна більшість дітей залишалася поза школою. Така ситуація спостерігалас по всьому Черкаському повіті [2; 112]

Отже, перша школа в селі Березняки з’явилася ще на початку ХІХ ст. з власної ініціативи сільського дяка Білявського Федора. Але через заборону царського уряду щодо самовільного відкриття шкіл школа в Березняках швидко закрилася. Така ситуація була властива для всієї Черкаської губернії. Лише в 1861 р. в селі відкриваються церковно – парафіяльна школа і школа грамоти. Школи розміщувалися в звичайних сільських хатах, зошитів і підручників не було і діти писали на грифельних табличках. Спочатку викладання вів церковний паломщик, а з часом, коли кількість дітей збільшилася, до школи прийшли працювати два вчителі. Школа перебувала під контролем церкви і важливу роль в її житті відігравав місцевий батюшка Микола Лукомський. Тому в школі основна увага приділялася вивченню Закону Божого, а кожен день починався з молитви. Проте така школа давала змогу дітям ознайомитися з основними арифметичними діями, навчитися читати і писати.

У Березняківської школи з’явився опікун – місцевий поміщик Березовський і з його ініціативи за кошти земства у 1906 р. була побудовано приміщення нової школи. Існувала проблема того, що така школа не могла охопити всіх дітей села. Але з кожним наступним роком кількість учнів у школі збільшувалася, збільшувався і її педагогічний склад.

РОЗДІЛ 2

БЕРЕЗНЯКІВСЬКА СЕРЕДНЯ ШКОЛА ПІСЛЯ РЕВОЛЮЦІЇ

2.1 Семирічна школа в Березняках

В період Першої світової війни Березняківська земська школа працювала, але кількість порівняно з попередніми роками скоротилася . Багато чоловіків було мобілізовано, діти працювали по господарству і не мали можливості відвідувати школу. Вчителів не вистачало, школа не забезпечена шкільним приладдям [2; 81].

В лютому 1917 р. перший урок в школі по дзвонику розпочався не з молитви. Замість батюшки до класу ввійшов завідуючий школи і повідомив, що царя скинуто і в Росії розпочалася революція.

Весною 1917 р. загальні збори села прийняли рішення розібрати маєток Поміщика Березовського. В грудні 1917 р. в селі встановилася радянська влада, обрано революційний комітет на чолі з Одуденком Олександром Яковичем, на обох частинах села утворилися комнезами..Робота школи в цей період припинилася. З 1919 р. на Україні видано ряд декретів стосовно школи. Зокрема декрет про відокремлення школи від церкви, запровадження навчання в школі на рідній мові, змінено зміст навчання [2; 126] . Двокласні початкові школи в Черкаському повіті декретом від 31 серпня 1918 р. було перетворено на вищі початкові школи . В 1920 – 1921 рр. в Україні встановлено єдиний тип школи – семирічна з двома концентратами: І концентрат – 1- 4 класи, ІІ – 5 – 7 класи.

В Березняках після встановлення радянської влади створено школу І концентрату – початкова школа з додатковим п’ятим класом, яка охоплювала дітей обох частин села. Розміщувалася школа в двох місцях – на першій частині в колишньому шкільному приміщенні, на другій частині в приміщенні колишньої двокласної земської школи. Школа називалася «Вища початкова школа» [2; 140 ] . В школі працювали Петренко Д.І., Боркун М.А., Боркун С.П., Збрага М.І., Кімлюк Т.І., Мельничук О.Я., Невінчаний.

В 1918 – 1919 рр. в Березняківській школі працював Степан Тудор – в майбутньому один із зачинателів нової революційної літератури в Західній Україні, організатор революційного журналу «Вікна», навколо якого оформилася група робітного – селянських письменників Західної України «Горно».

Після закінчення громадянської війни в перші роки НЕПу в роботі школи були великі перебої. Взимку часто заняття припинялися через нестачу палива. В 1923 р. навчання взагалі відмінили в 6 – му і 7 – му класах і дітям, які повинні відвідувати ці класи, приходилося йти в Райгород або на Станції ім.Т.Шевченка. Заробітну плату вчителям часто не виплачували. За навчання кожен двір давав по пуду зерна, а в 1921 р. озимина не вродила, то платили ячменем, просом, гречкою.

РОЗДІЛ 3

РОКИ НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ

3.1 Закриття школи

Село Березняки відзначало важливу подію – перший випуск середньої школи. В суботу 21 червня 1941 р. в школі зібралися всі вчителі, актив села і колгоспів, учні – випускники, батьки учнів, щоб урочисто відзначити закінчення середньої школи першими десятикласниками в селі Березняки.

В неділю 22 червня свято продовжується. Чудовий сонячний день, щирі привітання і побажання вчителів, завітні мрії десятикласників про майбутнє… Все закінчилося чорною, зловісною звісткою – війна. Добровольці з жителів села почали записуватися до лав Червоної Армії. Директор школи Марищук Іван Петрович, вчителі Кутовий Степан Федосійович, Кучер Степан Савович, Рибалка Роман Никифорович також вступили до армії. Разом з ними на фронт пішли і вчорашні десятикласники – Харченко Григорій Климович, Горобченко Федір Охрімович, Куценко Михайло Устинович, Мельник Микола Денисович. Влітку 1941 р. німецькі війська ввійшли в Березняки. Людей почали вивозити до Німеччини. За те, що не захотіли виїхати до Німеччини було по звірячому вбито і вкинуто до колодязя дітей 14 – 15 років брати Литвинів Віктора та Івана, Кравченків Валентина і Миколу, Левченка Григорія . У дітей Кравченків Миколи Онопрійовича на спинах вирізали зірки.

Вже в жовтні 1941 р. було розпочато навчання в середній школі. Проте воно продовжилося не більше місяця. Німці почали забирати молодь і відвозити до Німеччини. Учні старших класів перестали відвідувати школу. 1 – 4 класи з переривами працювали майже весь навчальний рік, до осені 1942 р. В школу повернулися вчителі, які в ній працювали ще до війни – Ткач І.П., Негода В.О., Покотиленко К.К., Свердленко Я.П. В школі знову було введено Закон Божий.

В 1942 р., після оточення німецької армії під Сталінградом, школу було закрито.

РОЗДІЛ 4

БЕРЕЗНЯКІВСЬКА ШКОЛА ПІСЛЯ

ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ

4.1 Відновлення роботи школи

В січні 1944 р. село Березняки було звільнено від ворога. Перша частина села була спалена фашистами, на другій частині спалено лише окремі вулиці. Постраждала і школа. Шкільне подвір’я схоже на пустир – вирубаний сад, спалений тин, шкільні будинки світяться чорними проймами вікон, в багатьох місцях відсутні стеля і підлога, в передній стіні головного корпусу залишилася велика дірка від розриву снаряду. Німці використовували школу як приміщення для коней, тому повсюди солома і бруд. Лише в одній класній кімнаті залишилося з десяток недопалених німцями шкільних парт. Тільки ці парти нагадували, що колись тут навчалися діти [2; 177] .

До школи повернулися вчителі Литвин С.А., Барбарич В.М., Березняк Н.В., Бугаєнко М.П., Срібна М.М., Росинська Г.Ф., Сергієнко І.А. Розпочалася підготовка приміщень сплюндрованої школи до нового навчального року. Зусиллями вчителів і жителів села за короткий час вдалося відремонтувати вікна, підлогу і частково полагодити стелю. Скла на всі вікна не вистачило, тому довелося частину вікон замазати глиною. Парти розставили лише для учнів молодших класів, а а для учнів старшої школи розставили столи і лави. В школі не залишилося жодної книги і тому вчителі зібрали серед населення села невелику бібліотечку [7; 17].

В таких складних умовах 22 лютого 1944 р. розпочався перший післявоєнний навчальний рік, який тривав до 1 вересня 1944 р. Для того, щоб школа розпочала свою роботу вчителі і жителі села доклали багато зусиль. Вчительку Барбарич Віру Михайлівну нагороджено медаллю «За доблесну працю в роки Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр.». Відкрито семирічну школу, яка усіх дітей не могла охопити, але через складні матеріальні умови всі діти села не в змозі були відвідувати заняття, дехто проживав у землянках і змушений був будувати собі дім.

В 1945 – 1946 н.р. значно збільшилася кількість учнів, навчанням були охоплені всі діти 1 – 4 класів. Здобути знання отримали змогу навіть ті діти, які не навчалися в період німецької окупації. Для них було відкрито 8 клас. В 1946 – 1947 рр. школа нараховувала 15 класів – комплектів , в яких навчалося 422 учня.

Кiлькiсть переглядiв: 126

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.